19 серпня - Преображення Господнє, Спас Великий (другий):

До найбільших серед дванадцяти річних празників християнського календарного циклу належить і Преображення Господнє, або як у народі його найчастіше називають – Спас (Великий). Подекуди це свято називали ще «Яблучним Спасом». Його безпосередньо пов’язували із святом урожаю та настанням осені ("літо преображається").
До цього свята годилося зібрати всі зернові, а пасічникам провести "контрольну ревізію" вуликів, щоб на свято пригостити медом сусідів, приятелів, вдів, сиріт, та немічних людей. 
Жінкам, у котрих померли діти, суворо заборонялося їсти до Спаса яблук. Існувало повір'я, що «на тому світі» ростуть срібні дерева з золотими яблучками. Золоте яблучко дають лише тим дітям, чиї батьки дотримувалися звичая не їсти яблук до Другого Спаса.
Вірили, що цього свята Бог втретє відпускає добрі душі провідати своїх рідних.
 

Ввечері, напередодні свята, родина бралася за відповідальну роботу – свічникарство. При суканні (виготовленні) свічок, господиня вносила до хати зеленосвятське або купальське чи маковійське зілля, а також свіжі квіти з пасіки. Господар вимовляв усілякі молитви та заклинання. Окрім звичайних малих та великих свічок, виготовляли також і «трійцю». Для неї виготовляли спеціальний трипалий підсвічник, оздоблений вишуканим різьбленням та інкрустацією. Трійця мала бути в кожній родині, як оберіг од всіляких бід та напастей. 

Вранці всі йшли до церкви. З собою у корзинку для посвяти брали фрукти (яблука, груші, сливи), овочі (бульбу, моркву, цибулю), мед, гриби, збіжжя та трійцю (або ж звичайну свічку). Після святкової відправи починається освячення принесених продуктів.
Повернувшись додому, господар із трійцею обходив пасіку, а потім запрошував родину до святкового столу розговітися. Спасівську трапезу готували переважно з борошняних та овочевих страв і риби, оскільки триває Успенський піст - Спасівка. Обов'язковим атрибутом на столі мають бути свіжий хліб із нового врожаю та печені яблука. Не рідко на столі є пироги й струделі з яблучною начинкою а також узвар чи грушівка (безалкогольний напій із груш). Також дозволяється вживати вино (виноградне, яблучне), але звісно ж в міру, "щоб садовина родила". За трапезою всі члени сім'ї мають обов'язково бодай скуштувати мед та яблука.

Для знахарів та травників це останній день для заготівлі лікарського зілля. Зриваючи зело казали: «Діва Марія це зілля сіяла, а Спас поливав – нам на поміч давав».
На Великого Спаса, гуцули остерігалися запалювати та виносити на подвір’я вогонь, а на Закарпатті навіть позичати його.
Свято багате на прислів’я та приказки: «Прийшов Спас – пішло літо від нас», «Прийшов Спас – бери рукавиці про запас», «Спас – усьому час», «Як прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Пречиста (28 серпня) – забере їх нечиста», «Перший Спас час припас, Петро і Павел – два прибавив, Ілля-пророк – три приволок».
Також прогнозували:
- Якщо на Спаса нема дощу, то це прикмета, що буде гарна суха осінь. Дощів небагато буде.
- Якщо ж на Спаса йде дощ, січень наступного року буде сніжний, а якщо жарко — січень морозяний.
- Як добра антонівка (сорт яблук), то до великого року;
- Антонівка вродила – наступного року хліб уродить.

Шановні колеги! Нехай у Ваших родинах повняться злагода й добробут, панують мир та спокій. Бажаємо Вам міцного здоров"я, омріяного щастя, окриленості думки, натхнення та затишку! Зі святом Вас!